Популярні Пости

Вибір Редакції - 2019

Західна допомога Фінляндії в ході зимової війни у ​​вітчизняній і зарубіжній літературі

Радянсько-фінська війна 1939-1940 рр. давно знаходиться у фокусі вни-манія істориків ряду країн, в першу чергу - Фінляндії. Зростає інтерес до цієї теми в даний час і в Росії. Одним з найменш освітлених ас-пект у вітчизняній історіографії є ​​плани висадки експедиційного-ного корпусу Великобританії і Франції, які стосуються до зими 1939-1940, на-чалу весни 1940 року, а також масштаби військово-технічної і матеріальної по-мощі країн Заходу.
Фото: livejournal.com

Зміст

  • Частина 1
  • Частина 2

Реалізація планів висадки англійських і французьких військ в Скандинавії і Фінляндії могла б змінити весь хід Другої світової війни, зробивши неіз-бежной пряму військову конфронтацію СРСР з майбутніми союзниками, при тому з малопередбачувані наслідками.

Предмет цієї статті - з'ясування складних перипетій діпломатічес-кою боротьби навколо нас цікавить питання на основі наявних в нашому розпорядженні досліджень.

Слід зауважити, що судження і точки зору, висловлені з даної проблеми у вітчизняній історіографії, мають досить обмежену цін-ність. По-перше, в силу загальної тенденційності, по-друге, внаслідок того, що автори, які писали на цю тему, не знайомі з архівними матеріалами по-енних відомств Великобританії і Франції, що стали доступними з кінця 60 початку 70-х років.

Між уявленнями, що існують до останнього часу в радянській історичній літературі з цього питання, і відомою тезою Й. В. Сталіна про організацію "хрестового походу" "західних плутократії" проти СРСР про-наружівается безсумнівну концептуальне спорідненість.

Один з авторів виданої в 1941 р книги "Бої в Фінляндії" А.Хренов, ос-мислівая досвід недавньої війни, стверджував, що Фінляндія рас-розглядати "генеральними штабами капіталістичних країн як вигідний плацдарм для війни проти СРСР". Детально розглянувши її ефек-тивне оборонну систему на Карельському перешийку і від Ладозького озера до Баренцева моря, автор прийшов до висновку, що фіни розраховували "на прибуття експедиційних армій імперіалістичних держав", а в даль-нейшем "зробити ареною боротьби радянську територію".

Фото: livejournal.com

З початком Великої Вітчизняної війни та вступом СРСР в союзнічес-кі відносини із західними демократіями тезу Сталіна відходить тимчасово на другий план. Так, в книзі Я.Крастиня, виданої в 1942 р, радянсько-фін-ляндская війна 1939-1940 рр. названа відповідно до духу часу "воєн-ної авантюрою фашистської Фінляндії проти СРСР". На думку ав-тора, "призвідником, нападаючої стороною була Фінляндія, за спиною кото-рій діяв хижацький німецький імперіалізм".

Непідтверджений архівними матеріалами, а також ніким з відомих дослідників тезу про плани використання Німеччиною території Фін-ляндія для "раптового нападу" на Ленінград [3, с.21] зустрічається в робо-ті О.Куусінен. Тим самим було дано, як здавалося автору, задовільну відповідь на питання про причини трагедії блокадного Ленінграда. На думку О.Куусінен, вже влітку 1939 р на Карельському перешийку був створений "трамп-лін для раптового нападу" на це місто, а готовність плацдарму була оглянута начальником генштабу вермахту генералом Гальдером.

З початком "холодної війни" стався черговий поворот радянських ис-слідчих в який нас питанні, намітилося повернення до тези Сталіна. У найбільш концентрованому вигляді він розкривається в об'ємної монографії трьох авторів. На їхню думку, "реакційні кола західних держав" переслідували "абсолютно певну мету: перетворити виник-шиї локальне збройне зіткнення в відправний пункт для" хрестового походу "проти СРСР". Цей відповідальний постулат, однак, не доводиться будь-якими переконливими фактами, що відноситься і до утверж-ня "тепер радянсько-фінська війна зайняла важливе місце в стратеги-чеських планах Англії і Франції".

Схожі звернення авторів монографії з використовуваної фінляндської літературою видно хоча б на прикладі книги міністра оборони Фінляндії Ю.Ніукканена, яка була залучена для доказу того, що "перед-належало ще до отримання дієвої військової допомоги від Англії і Франції скувати сили Червоної Армії, а потім перейти разом з їхніми військами у контрнаступ і перенести військові дії на радянську територію ". У книзі Ю.Ніукканена "Розповідає міністр оборони зимової війни" розповідається про перебудову вищого військового командування країни і немає ні слова про перенесення війни на територію СРСР.

Вільне ставлення до книги Ю.Ніукканена зазначу ще в одному питанні - про масштаби допомоги Фінляндії, наданої різними західними державних валют-вами. Автори, заявляючи, що "незабаром допомогу Заходу озброєнням пішла в Фін-ляндія", замовчують ту обставину, що, за кількома винятками, військова техніка і спорядження були куплені урядом Фінляндії на звичайній комерційній основі. До того ж значна частина озброєнь була застарілих зразків.

Автори не зупиняються перед прямими перекручуваннями цифрових даних. Зазначу тільки кілька. Наприклад, стверджується, що "... щедра по-міць надійшла з Франції: 156 літаків, 210 гармат ...". На са-мом справі з 156 закуплених у Франції літаків 80 винищувачів "Кодрон" не були відправлені до Фінляндії до укладення Московського світу. До знарядь віднесені 100 81 мм мінометів. В цілому з Франції до Фінляндії в ході війни надійшло 76 знарядь.

Фото: livejournal.com

Крім бажання союзників "перемкнути" світову війну на Радянський Со-юз, вони, на думку авторів монографії, могли б "шляхом відкриття нового ті-Атра військових дій послабити тиск на Західному фронті, а також чи-шити Німеччину шведської залізної руди". З цією метою предус-чає висадка в районі Петсамо 100-тисячний експедиційного кор-Пусан для швидкого захоплення Мурманська, півострова Рибальського і последующе-го просування на південь. Тим часом залишається без пояснень то Обст-ятельство, що "тільки 5 лютого 1940 р вища військова рада Англії та Франції прийняв рішення направити війська до Фінляндії".

М.И.Семиряга в своїй роботі зауважує, що "вже в середині грудня 1939 року в Лондоні було обговорено план ... надання спільної допомоги Фінляндії для од-ночасно рішення двоєдиного завдання: надання допомоги Фінляндії, якщо вона сама попросить її, і оволодіння шведським залізорудним басейном з со-Глас Швеції ". Чи не використовуючи у своїй книзі велику финляндскую літературу по темі, М.И.Семиряга приходить до висновку, що "... побоюючись перетворюється-щення території Фінляндії в поле битви з витікаючими звідси страшними наслідками, фінські правлячі кола не ризикнули офіційно закликати Англію і Францію безпосередньо втрутитися в радянсько-фінської виття-ну ".

В цілому існуючі у вітчизняній історичній науці уявлення щодо питання про допомогу країн Заходу Фінляндії відрізняються поверховістю, голок-норірованіем фактів, які не відповідають поглядам авторів, спотворенням даних і точок зору, представлених в зарубіжній літературі. Це не поз-воляет створити задовільну реконструкцію того, що відбувалося.

Тим часом, в зарубіжній історіографії є ​​досить великий матеріал з цікавої для нас темі. Значний інтерес для нашої теми представляє книга Гарольда Макміллана, в той час одного з членів прави-тва Великобританії. З бесіди з У.Черчіллем він прийшов до висновку, що останній не вважав підтримку фінів єдиною метою Великобри-Британії. Великі вигоди вона одержала б у разі "припинення або сокраще-ня доставки дорогоцінної залізної руди німецькими судами через норвеж-ські територіальні води".

За рішенням вищого військового ради в Парижі 5 лютого 1940 року було "в принципі вирішено послати ... дві англійські дивізії і 50 тисяч підготовлений-них добровольців з Франції на допомогу фінам". Операція була можлива лише в разі відвоювання Петсамо або використання Нарвика та інших норвезьких портів. Справа вирішила позиція Швеції і Норвегії, які не дозволили транзит військ, незважаючи на те, що відповідно до рішення Ліги Націй Швеція була зобов'язана пропустити через свою територію будь-війська, що йдуть на допомогу жертвам агресії.

Дивіться відео: Як у Фінляндії боряться з ігноруванням сигналів машин екстрених служб (Найясніший 2019).

Залиште Свій Коментар